Тераса на даху протекла в кімнату під нею: бригада прикрутила дошки просто крізь мембрану

За описом власника, знизу вгору йдуть плівка, утеплювач, цементна плита 9 мм, обмазувальна гідроізоляція й рулонна мембрана, а зверху настил із деревно-полімерного композиту. Дошки прикручено крізь мембрану, поверхня цілком рівна. Кожен шуруп робить діру в єдиному шарі, що має тримати воду, а без ухилу вода стоїть на мембрані достатньо довго, щоб ці діри знайти.

Міжнародний житловий кодекс (IRC) вимагає, щоб у малоухильних мембранних покрівель, зокрема з модифікованого бітуму, EPDM, TPO та ПВХ, проєктний ухил був не менший за 1/4 дюйма на фут (2%) і щоб їх монтували за інструкцією виробника. Даг Хорган із віргінської проєктно-будівельної компанії BOWA написав у Journal of Light Construction, що під терасами його бригади ніколи не роблять ухил, менший за цей, і що навіть за 1/4 дюйма на потовщеннях швів можуть стояти калюжі. Виробник мембран Carlisle пише власникам, що вода після дощу має випаровуватися з покрівлі протягом 48, щонайбільше 72 годин.

Компанія Хоргана робить такі тераси плаваючими. Вона кладе на вільно укладений захисний шар EPDM клиноподібні лаги з антисептованої деревини або регульовані опори й кріпить дошки лише до лаг шурупами, коротшими за висоту лаги. У специфікації Carlisle для EPDM плитки вільно лежать на гумових опорах поверх розділового шару з вулканізованої мембрани. Хорган також залишає знімні секції настилу біля верхнього й нижнього краю, щоб чистити водостоки, і зазначає, що деякі виробники композитного настилу не радять плаваючі лаги.

Щоб виправити цю терасу, доведеться зняти дошки й дістатися до кожного отвору від кріплення. Недостатній ухил можна створити клиноподібним утеплювачем поверх обшивки, пише Хорган, а потім повернути настил на лаги чи опори.